Шукати в катехизмі
- ВСТУП
- ВІРА ЦЕРКВИ
- I. ОБЯВЛЕННЯ ПРЕСВЯТОЇ ТРОЙЦІ
- ІІ. ВІРУЄМО В ТРОЙЦЮ ЄДИНОСУЩНУ І НЕРОЗДІЛЬНУ
- ІІІ. ВІРУЄМО В БОГА ОТЦЯ, ТВОРЦЯ НЕБА І ЗЕМЛІ, І В СПАСИТЕЛЯ НАШОГО ІСУСА ХРИСТА, І В ДУХА СВЯТОГО, ГОСПОДА ЖИВОТВОРЯЩОГО
- А. Творець і Його творіння
- Б. Бог став Людиною, щоб людина стала богом
- В. Церква – ікона Пресвятої Тройці
- МОЛИТВА ЦЕРКВИ
- І. Ми створені для спілкування і сопричастя з Богом
- ІІ. Молитва церковної спільноти
- А. Божественна Літургія – основа й вершина життя християнської спільноти
- Б. Чини Божественної Літургії
- В. Таїнства християнського життя
- а. Таїнство – Христос серед нас
- б. Сім святих Таїнств
- в. Святі Таїнства – співдія Бога і людини
- г. Таїнственне життя Церкви
- 1. Таїнства християнського втаємничення
- 2. Святі Таїнства зцілення
- 3. Таїнства служіння: Подружжя та Священство
- Г. Особливі моління (треби)
- ІІІ. Час і простір Церковної молитви
- ІV. Особиста молитва християнина
- ЖИТТЯ ЦЕРКВИ
- І. Духовне життя – життя у Святому Дусі
- ІІ. Людина у Христі як нове сотворіння
- А. Основи духовного життя
- Б. Духовність серця
- В. Аскеза, яка очищає
- Г. Духовна боротьба в житті християнина
- Ґ. Молитва в духовному житті
- Д. Аскеза, що просвічує
- ІІІ. Християнська сім ’я як нове створіння (Четверта, п’ята, шоста й дев’ята запові ді Божі)
- IV. Суспільство, переображене в Церкві (п’ята, сьома, восьма і десята заповіді Божі )
- А. Християнське бачення світу та проповідь Євангелія
- Б. Церква – взірець людської спільноти. Моральні принципи суспільного устрою
- В. Суспільні виміри церковного буття
- Г. Християнське розуміння держави
- Ґ. Християнське розуміння економіки
- Д. Християнська вартість відпочинку
- Е. Збереження миру в сучасному світі
- V. Переображення всесвіту
51 Оскільки Святе Письмо є Божим Словом, вираженим у людських словах, то для його тлумачення не вистачає тільки зусиль людського розуму, а слід його читати і тлумачити в тому ж Дусі, в якому воно було написане[1]. Тому, щоб розкрити смисл священних текстів, слід звертати увагу на зміст і єдність усього Писання, враховуючи живе Передання усієї Церкви і аналогію віри[2]. Святий Атанасій Великий перестерігає, що цитування окремих уривків, вирваних із цілості Святого Письма, і нехтування загальним змістом ведуть на манівці[3]. Святий Єронім свідчить, що зміст Євангелія не зводиться лише до слів: «Не на поверхні, але у суті, не в «листках» бесіди, а в «корені» значення. Святе Письмо корисне для слухачів лише тоді, коли його вимовляють із Христом, коли його викладають зі Святими Отцями і коли його проповідують у Святому Дусі[4]».
[1] Пор. Венедикт ХV, Енцикліка Spiritus Paraclitus [«Дух Утішитель»] (15 вересня 1920); Єронім, Коментар на Послання до галатів, 5, 19-21.
[2] Пор. ІІ Ватиканський Собор, Догматична конституція про Боже Об’явлення Dei Verbum [«Боже Слово»], 12.
[3] Атанасій Великий, Слово перше проти аріан, 53; див. також: Слово друге проти аріан, 18, 73-82; Перший лист до Серапіона, 21.
[4] Єронім, Коментар на Послання до галатів, 1, 11.