188 Літургійна традиція Церкви величає Пресвяту, Пречисту, Преблагословенну і Славну Владичицю Богородицю «чеснішою від херувимів і незрівнянно славнішою від серафимів» – найвищих ангельських чинів, і оспівує її «святе різдво… і непорочне зачаття[1]». Чистотою та пренепорочністю Богородиця перевищує все видиме й невидиме творіння і водночас належить до людського роду, поширеного від Адама і зібраного в Божому Сині[2]. Безсіменним зачаттям у лоні Пресвятої Богородиці Син Божий, «прийнявши в Себе древнє творіння[3]», «показав нове народження[4]», доконане з благовоління Божого та згоди Діви Марії.

 

[1] Мінея, Різдво Пресвятої Владичиці нашої Богородиці і Приснодіви Марії (8/21 вересня), утреня, канон другий, пісня 6.

[2] Пор. Іриней Ліонський, Проти єресей, ІІІ, 22, 3.

[3] Іриней Ліонський, Проти єресей, ІV, 23, 4.

[4] Іриней Ліонський, Проти єресей, V, 1, 3.