141 Бог усе створив «добрим» (пор. Бут. 1, 31). За свідченням Святого Письма, зло з’являється пізніше – через відкинення добра. Зло не виникає як нова дійсність, «не існує злa за природою, і ніхто не є злим від природи, оскільки Бог не є творцем зла[1]». Зло є обмеженням і спотворенням уже існуючого: «Зло має своє існування в небутті[2]». Гріх позбавляє людину життя – Бога. Зло виникає з гріха особи: «Звідки ж приходить зло? Поспитайте в самих себе! Хіба воно не є очевидним наслідком вашої сваволі та вашого вибору? Безперечно так, і ніхто не може твердити протилежного[3]». Внаслідок гріхопадіння у світ входить зло, яке Бог допускає задля покаяння і навернення людини: «Звідси походять недуги в містах і країнах, посухи, неврожай, винищення міст, землетруси, повені, розгроми військ[4]…».

 

[1] Діадох Фотікійський, Сто глав про духовну досконалість, 3.

[2] Григорій Ніський, Про душу і воскресіння. Розмова з сестрою Макриною.

[3] Йоан Золотоустий, Коментар на святого євангелиста Матея. Гомілія 59, 2.

[4] Василій Великий, Гомілія про те, що Бог не є творцем зла, 5.